Реформа торговельних марок за правилами ЄС: як бізнесу підготуватися до змін

Українська система реєстрації торговельних марок може змінитися принципово. Держава планує перейти до європейської моделі, за якої IP офіс не повинен самостійно виявляти всі конфлікти з раніше зареєстрованими позначеннями. Значну частину відповідальності за захист бренду буде покладено на його власника.

Для бізнесу це означає потенційно швидшу реєстрацію торговельних марок – але водночас необхідність регулярно відстежувати нові заявки та своєчасно заперечувати проти реєстрації схожих позначень.

Станом на 5 вересня 2026 року йдеться саме про законодавчу реформу, яка готується. Нові правила ще не замінили чинне законодавство.

15 липня 2026 року Мінекономіки оприлюднило для громадського обговорення пакет законопроєктів:

• «Про торговельні марки»;
• про зміни до Цивільного кодексу України;
• про термінологічні зміни до КУпАП, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.

Законопроєкти розроблено в межах адаптації українського законодавства до права ЄС, зокрема Директиви (ЄС) 2015/2436 та Регламенту (ЄС) 2017/1001. Під час підготовки враховувалися пропозиції Європейської комісії та експертів програми EU4IP. Про оприлюднення законопроєктів повідомив УКРНОІВІ.

6 серпня проєкт презентували Американській торговельній палаті в Україні. Однак презентація та громадське обговорення не означають прийняття закону. До завершення законодавчої процедури зміст окремих положень може змінитися.

За чинною моделлю експертиза заявки значною мірою передбачає перевірку як абсолютних, так і відносних підстав для відмови.

Проєкт наближає систему до моделі EUIPO:

• абсолютні підстави перевіряє IP офіс;
• конфлікт із більш ранніми правами переважно розглядається після звернення зацікавленого правовласника.

Абсолютні підстави стосуються самого позначення. Наприклад, воно може не мати розрізняльної здатності, бути описовим або суперечити публічному порядку.

Відносні підстави виникають тоді, коли заявлена торговельна марка конфліктує з більш ранньою ТМ чи іншими правами конкретної особи.

Перехід до цієї моделі може скоротити строки реєстрації. Але якщо власник раніше зареєстрованої марки не помітить конфліктне позначення і не скористається передбаченими процедурами, нова ТМ може отримати правову охорону.

Саме тому після реформи свідоцтво перестане бути достатнім інструментом пасивного захисту. Власникові доведеться постійно контролювати реєстр і ринок.

Одна з найбільш обговорюваних новел – процедура post-grant. Проєкт передбачає можливість подати заперечення проти національної реєстрації торговельної марки вже після її проведення та домогтися скасування реєстрації за результатами розгляду заперечення.

Подібні механізми застосовуються, зокрема, у Німеччині, Австрії, Латвії, Фінляндії та Швеції. Мета – прискорити первинну реєстрацію, залишивши спір про зіткнення приватних прав для окремого провадження.

Для бізнесу це має два наслідки.

По-перше, заявник може швидше отримати реєстрацію, але певний час вона залишатиметься вразливою до заперечень.

По-друге, власники раніше зареєстрованих ТМ повинні будуть самостійно відстежувати нові реєстрації. Пропущена реакція може ускладнити захист бренду.

УКРНОІВІ прямо називає серед викликів реформи перерозподіл витрат бізнесу, необхідність інформування правовласників і збільшення кількості спорів в Апеляційній палаті. Ці питання обговорювалися під час фахової дискусії щодо нової моделі реєстрації.

Проєкт передбачає адміністративний порядок:

• припинення дії реєстрації;
• визнання реєстрації недійсною;
• розгляду заперечень і спорів між заявниками та правовласниками.

Це може дати можливість розв’язувати частину IP-конфліктів у межах IP офісу, не починаючи повноцінний судовий процес.

Проте адміністративний формат не робить спір простим. Сторонам однаково доведеться:

• юридично правильно визначати підстави вимог;
• доводити пріоритет своїх прав;
• аналізувати схожість позначень і товарів;
• подавати докази використання та репутації ТМ;
• дотримуватися процесуальних строків.

Рішення IP офісу, залежно від процедури, зможуть оскаржуватися до Апеляційної палати або суду.

Наявність свідоцтва ще не означатиме, що власник старої марки гарантовано заблокує нову реєстрацію.

Проєкт розширює застосування невикористання ТМ як аргументу у спорах про:

• заперечення проти реєстрації;
• визнання реєстрації недійсною;
• порушення прав на торговельну марку.

Якщо власник більш ранньої ТМ тривалий час фактично її не використовує, інша сторона зможе вимагати доказів реального використання. Формальної наявності запису в реєстрі може бути недостатньо.

Тому бізнесу потрібно заздалегідь формувати архів доказів:

• договори поставки й акти;
• рахунки та первинні документи;
• упаковку, каталоги й рекламні матеріали;
• фотографії товарів і торговельних точок;
• матеріали сайтів та інтернет-магазинів;
• статистику продажів;
• документи щодо участі у виставках;
• ліцензійні договори.

Важливо, щоб докази підтверджували використання конкретного позначення щодо тих товарів або послуг, для яких воно зареєстроване.

Проєкт запроваджує обмеження прав власника більш ранньої ТМ унаслідок мовчазної згоди.

Суть механізму полягає в тому, що правовласник, який знав про використання пізнішої марки, але протягом установленого періоду свідомо не заперечував, може втратити можливість вимагати визнання її реєстрації недійсною. Винятки можуть стосуватися, зокрема, недобросовісної поведінки заявника.

Отже, листування, претензії, переговори та дата виявлення конфліктної марки набувають доказового значення. Власникові бренду необхідно документувати, коли він дізнався про порушення та які заходи вжив.

Проєкт конкретизує недобросовісність під час подання заявки як підставу для визнання реєстрації недійсною.

Це може бути актуально, коли торговельну марку намагаються зареєструвати:

• колишній дистриб’ютор або партнер;
• працівник чи підрядник;
• особа, яка знала про використання позначення іншим бізнесом;
• конкурент із метою блокування діяльності;
• заявник, який копіює відомий на іншому ринку бренд.

У таких спорах вирішальне значення матимуть докази попередніх відносин сторін, листування, договори, переговори та обставини створення бренду.

Окремий блок проєкту присвячено сертифікаційним та колективним торговельним маркам.

Сертифікаційна ТМ може використовуватися для підтвердження того, що товари або послуги відповідають визначеним характеристикам – наприклад, щодо походження, якості чи способу виробництва.

Колективна марка дозволяє учасникам об’єднання використовувати спільне позначення за встановленими правилами.

Такі інструменти можуть бути корисними для:

• бізнес-асоціацій;
• професійних об’єднань;
• регіональних виробників;
• мереж і франчайзингових моделей;
• галузевих систем контролю якості.

Очікувати остаточного прийняття закону необов’язково. Підготовка портфеля ТМ потребує часу.

Рекомендуємо:

• Провести аудит зареєстрованих і заявлених торговельних марок.
• Перевірити, чи відповідає перелік товарів і послуг фактичній діяльності.
• Зібрати докази реального використання ключових ТМ.
• Запровадити моніторинг нових заявок і реєстрацій.
• Визначити внутрішній порядок реагування на схожі позначення.
• Перевірити ліцензійні, дистриб’юторські та франчайзингові договори.
• Зареєструвати марки, які фактично використовуються, але досі не захищені.
• Переконатися, що права оформлені на належну компанію, а не на засновника, працівника чи колишнього партнера.

Європейська модель може зробити реєстрацію торговельних марок швидшою та гнучкішою. Проте вона вимагає від власника бренду активної поведінки.

Бізнесу доведеться не лише отримувати свідоцтва, а й контролювати реєстр, зберігати докази використання, своєчасно подавати заперечення та професійно вести адміністративні IP-спори.