Примирення з потерпілим може бути недостатньо: нові правила угод у кримінальних справах
Касаційний кримінальний суд передав Великій Палаті справу про межі угод із потерпілим у провадженнях, що зачіпають публічні інтереси. Пояснюємо можливі наслідки для сторін кримінального провадження.
Коротке превʼю
Касаційний кримінальний суд передав Великій Палаті Верховного Суду справу, від результату якої може залежати можливість укладення угод про примирення у кримінальних провадженнях, де правопорушення зашкодило не лише конкретному потерпілому, а й публічним інтересам. Йдеться, зокрема, про ДТП, вчинені водіями у стані сп’яніння, правопорушення проти громадської безпеки, правосуддя, авторитету органів влади та інші діяння, основним об’єктом яких є захищені законом інтереси суспільства або держави. Остаточного висновку Великої Палати поки немає. Передача справи на її розгляд сама по собі не змінює чинні правила, однак свідчить про можливий перегляд усталеної судової практики.
Обставини справи
Правова проблема виникла у справі № 361/2231/25 щодо обвинувачення за частиною першою статті 286-1 Кримінального кодексу України – порушення правил дорожнього руху водієм у стані алкогольного сп’яніння, яке спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
За матеріалами справи, у жовтні 2024 року водій автомобіля, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, не впорався з керуванням, з’їхав у кювет, після чого транспортний засіб перекинувся. Пасажир отримав переломи ребер, віднесені до ушкоджень середньої тяжкості.
Обвинувачений і потерпілий уклали угоду про примирення. Суд першої інстанції її затвердив та призначив обвинуваченому із застосуванням статті 69 КК України штраф у розмірі 17 000 гривень. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд не призначив.
Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Прокурор звернувся з касаційною скаргою. Він стверджував, що угода суперечить інтересам суспільства, погоджене покарання є невиправдано м’яким, а непризначення водієві додаткового покарання не забезпечує запобігання новим правопорушенням.
27 серпня 2026 року Третя судова палата Касаційного кримінального суду передала справу № 361/2231/25 на розгляд Великої Палати.
Проблема у чинній судовій практиці
Частина третя статті 469 Кримінального процесуального кодексу передбачає, що угоду про примирення можна укласти у провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення.
У попередній практиці цю норму тлумачили так, що угода допускається:
- щодо кримінальних проступків;
- щодо нетяжких злочинів;
- у провадженнях приватного обвинувачення.
Тобто кожна з цих підстав розглядалася як самостійна. Внаслідок цього угоди про примирення могли затверджуватися і в окремих провадженнях публічного обвинувачення, якщо йшлося про проступок або нетяжкий злочин.
Саме такий підхід сформулював Верховний Суд України у постанові від 31 березня 2016 року у справі № 5-27кс16 щодо порушення правил безпеки дорожнього руху. Надалі на нього посилалися суди в інших кримінальних провадженнях.
Тепер колегія ККС запропонувала вужче тлумачення частини третьої статті 469 КПК: угода про примирення може укладатися щодо кримінального проступку або нетяжкого злочину, якщо провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, а шкоду заподіяно виключно приватним інтересам.
Якщо Велика Палата погодиться з таким підходом, одного лише примирення з конкретним потерпілим у справах із переважним публічним інтересом буде недостатньо.
Чому примирення може бути недостатньо
У кримінальному праві потерпілий може представляти власні інтереси, але не завжди може розпоряджатися інтересами суспільства або держави.
Наприклад, у справі про ДТП потерпілий може:
- отримати відшкодування;
- підтвердити відсутність майнових претензій;
- погодитися з видом і розміром покарання;
- заявити, що примирився з обвинуваченим.
Проте керування автомобілем у стані сп’яніння створює загрозу невизначеному колу учасників дорожнього руху. Тому кримінально-правовий конфлікт не обмежується відносинами між водієм і травмованим пасажиром.
На думку колегії ККС, потерпілий у провадженні публічного обвинувачення не уповноважений від імені всього суспільства погоджувати наслідки порушення правил громадської безпеки. Відшкодування шкоди конкретній людині не усуває автоматично шкоду публічному інтересу.
Саме тому судді запропонували відступити від підходу Верховного Суду України 2016 року.
Справи, яких стосується новий підхід
Проблема значно ширша за кримінальні провадження щодо ДТП.
В ухвалі про передачу справи ККС звернув увагу на правопорушення, основним об’єктом яких можуть бути:
- національна та громадська безпека;
- безпека руху й експлуатації транспорту;
- громадський порядок;
- довкілля;
- здоров’я населення;
- авторитет органів державної влади;
- правосуддя;
- встановлений порядок несення військової служби;
- службова діяльність і надання публічних послуг.
Якщо відповідна стаття передбачає кримінальний проступок або нетяжкий злочин і водночас у справі є конкретний потерпілий, сторонам потрібно буде оцінювати не тільки тяжкість правопорушення, а й характер охоронюваного інтересу.
Автоматичний висновок «нетяжкий злочин плюс згода потерпілого означає можливість угоди» може виявитися помилковим.
Як суд перевіряє угоду
Навіть коли КПК допускає укладення угоди про примирення, вона набуває юридичного значення лише після затвердження судом.
Відповідно до статті 474 КПК суд має перевірити:
- чи правильно кваліфіковано кримінальне правопорушення;
- чи допускається угода у відповідному провадженні;
- чи відповідає погоджене покарання закону;
- чи не порушує угода прав та інтересів сторін або інших осіб;
- чи укладено її добровільно;
- чи можливо виконати взяті зобов’язання;
- чи відповідають умови угоди інтересам суспільства.
Тому примирення і відшкодування шкоди ще не гарантують затвердження угоди.
Суд не повинен обмежуватися формальним запитанням, чи підписали сторони документ добровільно. Він має оцінити законність усього погодженого механізму, включно з покаранням та можливістю застосування статей 69 або 75 КК України.
Право прокурора на оскарження
Друге питання, передане Великій Палаті, стосується права прокурора на апеляційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди.
За буквальним змістом пункту 3 частини третьої статті 394 КПК прокурор може оскаржити вирок на підставі угоди про примирення, якщо угоду затверджено у провадженні, в якому вона не могла бути укладена відповідно до частини третьої статті 469 КПК.
На практиці цю норму застосовували обмежувально. Якщо формально категорія правопорушення дозволяла укласти угоду, прокурор не завжди міг домогтися апеляційної перевірки:
- явно незаконного покарання;
- необґрунтованого застосування статті 69 КК;
- недотримання вимог до змісту угоди;
- невідповідності її умов суспільним інтересам.
ККС вважає, що такий підхід може фактично залишати незаконний вирок поза належним судовим контролем.
Колегія запропонувала визнати за прокурором право оскаржувати вирок, якщо затверджена угода порушує вимоги Кримінального чи Кримінального процесуального кодексів. Підставою для цього можуть бути конституційна засада апеляційного перегляду та загальні засади кримінального провадження, зокрема законність і верховенство права.
Якщо Велика Палата підтримає такий висновок, вироки на підставі угод стануть уразливішими до апеляційного перегляду за скаргою прокуратури.
Угода про примирення та стаття 46 КК
У контексті цієї справи важливо не змішувати два різні правові механізми.
Угода про примирення, передбачена статтями 468–475 КПК, зазвичай завершується обвинувальним вироком із погодженим покаранням.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням за статтею 46 КК має інші умови та завершується закриттям кримінального провадження без обвинувального вироку.
У червні 2026 року Об’єднана палата ККС у справі № 629/612/25 зазначила, що до умов статті 46 КК не можна додавати обмеження, яких немає в законі, зокрема загальну заборону її застосування до «двооб’єктних» правопорушень. Верховний Суд окремо роз’яснив цей висновок.
Нова справа стосується іншого інституту – затвердження угоди про примирення та меж її апеляційного перегляду. Тому переносити висновки щодо статті 46 КК на угоди за КПК автоматично не можна.
Практичне значення
До формування позиції Великої Палати угоду про примирення у справі з публічним інтересом потрібно оцінювати особливо обережно.
Обвинуваченому та захиснику недостатньо отримати заяву потерпілого про відсутність претензій. Необхідно перевірити:
- форму обвинувачення;
- основний об’єкт кримінального правопорушення;
- законність погодженого покарання;
- наявність підстав для застосування статей 69 або 75 КК;
- відповідність угоди суспільним інтересам;
- ризик апеляційного оскарження прокурором.
Потерпілому потрібно чітко визначити порядок, строки й обсяг відшкодування. Відмова від претензій до фактичного виконання домовленостей може істотно послабити його позицію.
Прокурору та суду доведеться оцінювати не тільки волю сторін, а й те, чи може конкретний потерпілий своїм рішенням фактично завершити конфлікт, який зачіпає ширші суспільні відносини.
Що далі
Велика Палата має відповісти щонайменше на два принципові питання:
- Чи допускається угода про примирення у провадженні публічного обвинувачення, якщо правопорушення посягає переважно на інтереси суспільства або держави.
- Чи може прокурор оскаржити вирок на підставі угоди, якщо її умови або погоджене покарання суперечать КК, КПК чи суспільним інтересам.
До ухвалення постанови не можна стверджувати, що Велика Палата вже заборонила такі угоди або розширила повноваження прокуратури. Наразі ККС лише обґрунтував необхідність перегляду попередніх підходів.
Майбутній висновок може суттєво вплинути як на нові кримінальні провадження, так і на справи, у яких угода вже передана до суду, але вирок ще не набрав законної сили.
Актуальність. Матеріал підготовлено станом на 7 вересня 2026 року. Передача справи Великій Палаті не є остаточним вирішенням правової проблеми.
Джерела
Ухвала ККС ВС від 27 серпня 2026 року у справі № 361/2231/25
Судове рішення про передачу правової проблеми на розгляд Великої Палати.
Кримінальний процесуальний кодекс України
Чинна редакція норм про угоди та їх судову перевірку.
Роз’яснення Верховного Суду щодо застосування статті 46 КК
Окремий правовий механізм звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням.